Актуальність навчання дітей малюванню
Естетичному розвитку підростаючого покоління в Україні приділяється велика увага. У Законі України «Про освіту» говориться: «Країна безустанно піклуватиметься про розквіт літератури, мистецтва, культури, про створення всіх умов для найповнішого виявлення особистих здібностей кожної людини, формування в народі високих художніх смаків і культурних навиків».
Заняття з образотворчого мистецтва в дитячому садку – важливий компонент естетичного виховання. Педагог навчає дітей бачити красу навколишнього життя, передавати свої враження в малюнках.
Особливу увагу слід звертати на самостійне ставлення дошкільнят до виконання завдань. Насамперед потрібно спонукати дітей виявляти самостійність у всіх випадках, де це можливо. Обов’язок вихователя – продумувати, де і в чому діти можуть виявити самостійність, знайти правильне співвідношення між прямим навчанням дітей і вихованням у них здібності бути самостійними.
На п’ятому році життя дитина засвоює багато нових знань і навичок, робить певні успіхи в розвитку своєї мови. Під впливом навчання, що проводиться в дитячому садку, у дітей з’являються прагнення до засвоєння нових знань і вмінь, інтенсивно розвивається уява, сприйняття, спостережливість. Діти цього віку добре розуміють мету зорового спостереження, починають виділяти головне в об’єкті, можуть протягом короткого часу спостерігати самостійно (але під керівництвом старших). У більшості дітей в процесі занять зображувальною діяльністю формуються цілісні образи моделей. Проте слід зауважити, що формування нових зорових образів потребує постійної допомоги і керівництва з боку дорослих.
Під впливом вихователя діти середньої групи починають відрізняти навчальну діяльність (працю) від гри, хоч у ряді випадків заняття проходять в ігровій формі.
Увага п’ятирічних дошкільнят більш стійка. Вони точніше визначають форми, кольори; запам’ятовують головним чином предмети і явища, які безпосередньо їх зацікавили або викликали ті чи інші емоційні переживання. У цьому віці з’являються найпростіші форми міркувань з приводу спостережуваних явищ.
На заняттях з малювання педагог має приділяти велику увагу вихованню самостійності в дітей, щоб вони не чекали його вказівок. Одноманітна методика, при якій діти весь час діють за вказівкою, не може виховати самостійності. Методику заняття треба міняти так, щоб діти щоразу по-іншому набували вмінь і одночасно привчалися до самостійності.
Зі свідчення більшості відомих дослідників таких як: Пакуліна, Комарова, Козакова, які займались дослідженням питань з дитячої образотворчої діяльності, говориться про те, що вже з перших етапів образотворчої діяльності дитина починає засвоювати окремі засоби зображувальної мови, яка притаманна професійному мистецтву, хоч у використанні цих засобів дітьми виявляються характерні особливості, специфічні для дитячої діяльності. Основу зображувальних засобів складають: малюнок, лінія, колір завдяки яким діти відображають навколишній світ і виражають своє відношення до зображуваного.
Кваліфікаційне навчання дітей малюванню сприяє тому, що дитина опановує засоби виразності і легко засвоює їх у елементарній формі.
Естетичному розвитку підростаючого покоління в Україні приділяється велика увага. У Законі України «Про освіту» говориться: «Країна безустанно піклуватиметься про розквіт літератури, мистецтва, культури, про створення всіх умов для найповнішого виявлення особистих здібностей кожної людини, формування в народі високих художніх смаків і культурних навиків».
Заняття з образотворчого мистецтва в дитячому садку – важливий компонент естетичного виховання. Педагог навчає дітей бачити красу навколишнього життя, передавати свої враження в малюнках.
Особливу увагу слід звертати на самостійне ставлення дошкільнят до виконання завдань. Насамперед потрібно спонукати дітей виявляти самостійність у всіх випадках, де це можливо. Обов’язок вихователя – продумувати, де і в чому діти можуть виявити самостійність, знайти правильне співвідношення між прямим навчанням дітей і вихованням у них здібності бути самостійними.
На п’ятому році життя дитина засвоює багато нових знань і навичок, робить певні успіхи в розвитку своєї мови. Під впливом навчання, що проводиться в дитячому садку, у дітей з’являються прагнення до засвоєння нових знань і вмінь, інтенсивно розвивається уява, сприйняття, спостережливість. Діти цього віку добре розуміють мету зорового спостереження, починають виділяти головне в об’єкті, можуть протягом короткого часу спостерігати самостійно (але під керівництвом старших). У більшості дітей в процесі занять зображувальною діяльністю формуються цілісні образи моделей. Проте слід зауважити, що формування нових зорових образів потребує постійної допомоги і керівництва з боку дорослих.
Під впливом вихователя діти середньої групи починають відрізняти навчальну діяльність (працю) від гри, хоч у ряді випадків заняття проходять в ігровій формі.
Увага п’ятирічних дошкільнят більш стійка. Вони точніше визначають форми, кольори; запам’ятовують головним чином предмети і явища, які безпосередньо їх зацікавили або викликали ті чи інші емоційні переживання. У цьому віці з’являються найпростіші форми міркувань з приводу спостережуваних явищ.
На заняттях з малювання педагог має приділяти велику увагу вихованню самостійності в дітей, щоб вони не чекали його вказівок. Одноманітна методика, при якій діти весь час діють за вказівкою, не може виховати самостійності. Методику заняття треба міняти так, щоб діти щоразу по-іншому набували вмінь і одночасно привчалися до самостійності.
Зі свідчення більшості відомих дослідників таких як: Пакуліна, Комарова, Козакова, які займались дослідженням питань з дитячої образотворчої діяльності, говориться про те, що вже з перших етапів образотворчої діяльності дитина починає засвоювати окремі засоби зображувальної мови, яка притаманна професійному мистецтву, хоч у використанні цих засобів дітьми виявляються характерні особливості, специфічні для дитячої діяльності. Основу зображувальних засобів складають: малюнок, лінія, колір завдяки яким діти відображають навколишній світ і виражають своє відношення до зображуваного.
Кваліфікаційне навчання дітей малюванню сприяє тому, що дитина опановує засоби виразності і легко засвоює їх у елементарній формі.
Види малювання, що проводяться в середній групі, їх характеристика.
У дитячому садку малювання займає провідне місце в навчанні дітей образотворчому мистецтву і включає три види: предметне малювання, сюжетне і декоративне. Кожному з них властиві свої завдання, які визначають програмовий матеріал і зміст роботи. Основне завдання навчання малюванню – допомогти дітям пізнати навколишню дійсність, розвинути у них спостережливість, виховати відчуття прекрасного і навчити прийомам зображення. Одночасно здійснюється основне завдання образотворчої діяльності – формування творчих здібностей дітей в створенні виразних образів різних предметів доступними для даного віку образотворчими засобами.
Предметне малювання – зображення окремих предметів в малюнку. Предметами можуть бути різні живі і неживі об’єкти природи і побуту: дерево, яблуня, меблі, тощо.
Сюжетне малювання – передача зв’язного змісту в малюнку або об’єднання кількох предметів єдиним змістом. Сюжетом можуть бути як картини природи, так і побут: ілюстрації до казок тощо.
Декоративне малювання – створення візерунків. Візерунки бувають геометричні і рослинні. Візерунки виконуються в смужці або в різних геометричних фігурах (квадраті, прямокутнику, колі тощо).
У дитячому садку малювання займає провідне місце в навчанні дітей образотворчому мистецтву і включає три види: предметне малювання, сюжетне і декоративне. Кожному з них властиві свої завдання, які визначають програмовий матеріал і зміст роботи. Основне завдання навчання малюванню – допомогти дітям пізнати навколишню дійсність, розвинути у них спостережливість, виховати відчуття прекрасного і навчити прийомам зображення. Одночасно здійснюється основне завдання образотворчої діяльності – формування творчих здібностей дітей в створенні виразних образів різних предметів доступними для даного віку образотворчими засобами.
Предметне малювання – зображення окремих предметів в малюнку. Предметами можуть бути різні живі і неживі об’єкти природи і побуту: дерево, яблуня, меблі, тощо.
Сюжетне малювання – передача зв’язного змісту в малюнку або об’єднання кількох предметів єдиним змістом. Сюжетом можуть бути як картини природи, так і побут: ілюстрації до казок тощо.
Декоративне малювання – створення візерунків. Візерунки бувають геометричні і рослинні. Візерунки виконуються в смужці або в різних геометричних фігурах (квадраті, прямокутнику, колі тощо).
а) Грамотне, реалістичне зображення предмету в малюнку припускає передачу характерної форми і деталей, пропорційного співвідношення частин, перспективних змін, об’єму, руху, кольору. Розглянемо, якою мірою рішення цих задач доступне дошкільникові. Програмою «Малятко» передбачені такі завдання з предметного малювання: учити малювати образи, добиваючись виразності, зображати предмети круглої, прямокутної, трикутної, овальної, трапецієподібної форми; малювати олівцями, фломастерами, кольоровою крейдою, гуашшю. Формувати вміння заштриховувати невеликі площі, не виходячи за краї малюнку; тримати пензель похило, вести лінії всією шириною пензля, за ворсом. Ознайомити з оранжевим кольором, світлими і темними (світло-зелений, темно-зелений, світло-коричневий, темно-коричневий та ін.) відтінками. Учити самостійно добирати властиві предмету кольори.
Тематика занять: овочі, фрукти, квіти, дерева в різні пори року, їжачок, мишеня, зайчик-побігайчик, кріль, ведмедик, вагон, автобус, будинок, казковий будинок, новорічна ялинка, рибка, пірамідка, снігуронька, дівчинка в довгій шубці чи сукні, горобчики.
Дослідження українських педагогів і психологів показали, що в сприйнятті предмету основною визначальною ознакою є форма, яка допомагає дитині виділяти один предмет серед інших. Помилки при зображенні форми пояснюються не стільки неправильністю уявлень і відсутністю навиків, скільки невмінням правильно аналітично сприймати предмет.
Оскільки образотворчі уміння у дитини ще недосконалі, перед ним стоять і образотворчі труднощі.
У малюнку форма обмежена лінійним контуром. Але в той же час правильне проведення ліній і зображення контуру на перших етапах роботи над малюнком не може бути першочерговим завданням.
Не можна обводити лінією контур, якщо не знайдена ще загальна форма, оскільки він завжди непостійний, мінливий і обведення його – результат, кінцева стадія малюнка.
Художник, зображаючи предмет, йде від нарису основної форми.
Дошкільникові, особливо 3-4-річному, важкий такий шлях зображення. Він не може уявити весь предмет цілком в співвідношеннях всіх його частин. Для нього простіше малювати предмет послідовно, частина за частиною. Такий спосіб полегшує роботу дитини – закінчивши одну частину, він згадує або бачить на натурі, яка йде далі, і промальовує її. Поступово необхідно навчити дітей починати малюнок від найбільшої частини, оскільки в роботі по частинах є своя складність, що ускладнює передачу правильної форми, – виділення головних частин і другорядних, їх пропорційних співвідношень і розташування в просторі.
Загальними завданнями навчання малюванню окремих предметів для середньої групи є наступні:
Ці завдання розкриваються і конкретизуються в програмовому матеріалі кожної вікової групи. Матеріал програми бажано розподілити по кварталах, що сприяє послідовному його проходженню і обліку часу, потрібного для освоєння нового завдання і закріплення умінь.
Т. С. Комарова в книзі «Заняття по образотворчій діяльності в дитячому садку» (М., 1981) розробила зміст занять для всіх вікових груп, в тому числі і для середньої. Заняття сплановані по місяцях і кожне включає тему, програмовий матеріал, коротку методику навчання дітей і зв’язок кожного заняття з іншими видами виховної роботи. Т. С. Комаровою детально вивчені особливості навчання техніці малювання. У книзі «Навчання дітей техніці малювання» (М., 1976) технічні прийоми розглядаються залежно від матеріалу і конкретних завдань зображення для кожної вікової групи. Завданнями навчання в цій групі є наступні:
На початку року, де пропонована тематика малюнків, знайомих дітям (малювання м’ячика, яблука, прапорця), ускладнення програмного матеріалу виражається в точнішій передачі форми (овал або круг) і акуратному розфарбовуванні зображення. Рішення цих задач вимагає розвиненішої здатності порівнювати і виділяти особливості форм, що мають округлі контури, але відмінних один від одного за довжиною і шириною.
Новим в навчанні дітей зображенню предметів є передача будови з ритмічно розташованими частинами (вгорі – внизу, з одного боку – з іншого боку), а також деяких пропорційних співвідношень частин. Це дає можливість аналізувати і порівнювати окремі частини між собою. Наприклад, в другому кварталі діти можуть малювати снігову бабу, форма якої складається з кругів різних розмірів, і ялинку з рівномірно розташованими гілками.
Вперше в цій групі вводиться малювання такого складного для зображення об’єкту, як людина. Зображенню людини передує малювання простіших форм -снігової баби, ляльок, де співвідношення і форми частин можуть бути дещо порушені.
б) Основна мета сюжетного малювання – навчити дитину передавати свої враження від навколишньої дійсності.
Відомо, що всі навколишні предмети знаходяться в певному зв’язку один з одним. Відношення до якого-небудь предмету або явища багато в чому залежить від розуміння саме цього зв’язку.
Можливість встановлення смислових зв’язків між різними предметами і явищами розвивається у дитини поступово. Тому сюжетне малювання з навчальною метою вводиться не раніше, ніж в середній групі, до того ж спочатку як зображення 2-3 предметів, розташованих поряд. Природно, що дітям повинні бути відомі прийоми зображення предметів, що є головними діючими героями сюжету, інакше труднощі в зображенні незнайомих предметів відвернуть їх від виконання основного завдання.
Проте не слід обмежувати сюжетне малювання зображенням тільки тих предметів, які діти вже зображали. Дитина повинна уміти намалювати головне в сюжеті, а всі деталі він виконує по своєму бажанню.
Уміння виділяти головне в сюжеті пов’язано з розвитком сприймання і аналітико-синтетичного мислення. Вони у маленької дитини ще дуже поверхневі; вона перш за все сприймає те, що безпосередньо доступно зору, дотику, слуху, і часто дізнається про предмет за деякими неістотними деталями, що запам’яталися йому. Так само дитина сприймає і передає сюжет в малюнку. Виділити головне, зрозуміти відносини і зв’язки об’єктів сюжету – завдання досить складні для дошкільника. Вони можуть бути вирішені дітьми старшої групи. У програмі «Малятко» передбачені такі вимоги до сюжетного малювання: учити поєднувати в малюнку за змістом зображення двох-трьох предметів, розміщувати їх на одній лінії, поряд, по всьому аркушу; передавати пропорцію предметів; використовувати виразні засоби: колір, форму, розмір. Спонукати передавати враження від спостережень у природі (пори року), народних свят та ігор, щедрівок, легенд, оповідей; виконувати картинки-ілюстрації до епізодів українських народних казок, колискових пісень, веснянок, екранізованих літературних-творів.
Тематика занять: Хто живе в осінньому лісі? Маленькій ялиночці холодно в лісі; росла собі ялинонька і зайчик з нею ріс; на дерева, на лужок тихо падає сніжок; дві подружки; на жовті кульбабки прилетіли метелики і жуки; курчата ходять по траві; каченята пливуть в озері; епізоди до казок: «Колобок», «Три ведмеді», «Заєць та їжак», «Круть та верть», до колискових пісень, веснянок.
У сюжетному малюванні важливо правильно передати пропорційні співвідношення між предметами. Це завдання ускладнюється тим, що при зображенні сюжету треба показати не тільки різницю в їх розмірах, що існує між ними в житті, але і збільшення або зменшення предметів у зв’язку з розташуванням в просторі. Для цього дитина повинна уміти порівнювати, зіставляти об’єкти зображення, бачити смисловий зв’язок між ними.
Вирішити завдання просторового відношення між предметами дуже складно для дошкільника, оскільки у нього малий досвід і недостатньо розвинені образотворчі уміння і навички.
Але навіть якщо деякі з них зрозуміють перспективні зміни предметів в просторі, їм важко буде передати ці зміни на площині листа. Те, що в натурі розташоване далеко, на малюнку слід малювати вище, і навпаки. Ці особливості зображення простору на площині доступні розумінню лише старшого дошкільника, що має досвід.
Отже, загальними завданнями навчання сюжетному малюванню в дитячому саду є наступні:
Навчання дітей сюжетному малюванню починають в середній групі. Правда, в молодшій групі деякі теми, пропоновані для малювання, звучать як сюжетні (наприклад, «Колобок котиться по доріжці», «Йде сніг, засипав всю землю» і ін.). Але в них не потрібна передача дії сюжету. Вказівку на сюжетність малюнка застосовують для створення у дітей інтересу до зображення простих форм.
Вирішуються ці завдання на сюжетах, добре знайомих дітям, на зображенні предметів, які вони малювали раніше. Необхідність розміщення на одному листі декількох предметів вимагає розвиненої здатності аналізувати і синтезувати, а також творчо використовувати придбані навики.
Розташування декількох предметів на одній лінії є найбільш простим композиційним рішенням теми. Діти чотирьох років здатні засвоїти, що в житті предмети розташовуються один біля одного, тому неможливо на місці одного предмету помістити ще один. Пряма лінія, на якій діти малюють предмети, є, на думку Е. А. Фльоріної, тим ритмічним спрощенням зображення простору землі, який доступний дитячому розумінню.
Теми, пропоновані дітям, нескладні: будинок, біля нього росте дерево, стоїть лавка; будинок або дерево, поряд гуляє дівчинка; трава, ростуть квіти, світить сонечко; по траві гуляють курчата.
У цих малюнках сюжетний розвиток дії дошкільнята не показують. Діти малюють поряд 2-3 предмета, між якими не буде дієвого зв’язку.
У середній групі діти знайомляться і з іншим прийомом композиції сюжетного малюнка – розташуванням предметів на всьому листі. Вихователь роздає дітям листи паперу певних кольорів, відповідних сюжету, що зображається (зелений – для поляни, блакитний, – для води, жовтий – для піску і т. д.), і вони вільно розташовують на вибраному кольоровому фоні задумані об’єкти, використовуючи всю площину листа (квіти на лугу, рибки у воді).
У сюжетному малюванні перед дітьми не ставиться завдання показу точних пропорційних співвідношень між предметами, оскільки вони є достатньо складними і доступними тільки для дітей старшої групи.
в) Декоративне малювання, як і всі види образотворчого мистецтва, розвиває у дитини відчуття прекрасного. Витвори народного декоративного мистецтва близькі дітям барвистістю, простотою композиції. Знайомлячи дітей з витворами декоративного мистецтва різних областей і народностей нашої країни, педагог повинен виховувати у дітей відчуття любові до Батьківщини, пошану до праці людей, що створюють ці витвори мистецтва.
Декоративне малювання вирішує наступні завдання:
Навчаючи дітей декоративному малюванню, педагог повинен розвивати у них уміння бачити взаємозв’язок між всіма компонентами узору, кольором, композицією, елементами форми.
Немає коментарів:
Дописати коментар